На медіацію можна прийти зі злістю, розчаруванням або тривогою. Не потрібно спочатку досягти цілковитого спокою чи визнати правоту іншої сторони. Важливо, чи дозволяють умови зустрічі слухати, розуміти пропозиції й самостійно ухвалювати рішення. Розпізнавання напруження допомагає добрати темп і форму розмови. Це однаково стосується особистих зустрічей у Кракові та медіації онлайн.
Що варто знати спочатку
- Почуття можна назвати без образ та оцінювання іншої людини.
- Перерва або індивідуальна розмова може допомогти відновити умови для свідомого рішення.
- Про тиск, втому й страх перед реакцією іншої сторони варто повідомити медіатору.
Помітьте емоцію та її зв’язок із темою
Єжи Пліс описує, як попередній досвід і взаємні реакції впливають на перебіг розмов. Ту саму пропозицію можна почути як спробу вирішити проблему або як чергову обіцянку, якої не дотримають. Тому варто з’ясувати, що саме викликає напруження: непевний строк, відсутній документ, спосіб звертання чи відчуття, що вашу думку оминули.
Не потрібно ставити діагноз собі або співрозмовнику. Можна сказати: «Це питання для мене складне; мені потрібна хвилина, щоб повернутися до цифр». Таке повідомлення пояснює умови подальшої участі. Сльози, мовчання чи хвилювання самі собою не доводять недобросовісності або слабкості аргументу. Значення реакції краще з’ясувати запитанням, ніж здогадкою.
Джерела розділу: [1, с. 147–150]
Вираження емоцій не обов’язково означає загострення
Опис власного переживання можна відокремити від оцінки характеру іншої людини. На практиці слова «я боюся ще однієї затримки» відкривають іншу розмову, ніж звинувачення, що хтось ніколи не дотримує слова. Перше повідомлення дозволяє запитати про надійність строку та порядок інформування. Для цього не потрібно приховувати складні почуття.
Література наголошує, що вільне вираження напруження не завжди поліпшує ситуацію. Спільна зустріч може загостритися, коли висловлювання перетворюються на напади. Варто узгодити правила щодо перебивання, образливих зауважень і повернення до конкретної теми. Медіатор може допомогти знайти форму висловлювання, яку інша особа зможе почути.
Джерела розділу: [1, с. 151–152]
Коли допомагає перерва або окрема зустріч?
Повідомте, якщо перестаєте розуміти варіанти, відповідаєте автоматично або хочете погодитися лише для припинення напруження. Перерва дозволяє відокремити потребу у відпочинку від рішення про домовленість. Пліс описує також індивідуальні розмови та передання інформації через медіатора як можливі способи обмежити взаємне посилення емоцій.
Зміна форми не розв’язує автоматично кожну проблему. Потрібно визначити тривалість перерви, порядок повернення до розмови та правила передання повідомлень між сторонами. Під час онлайн-сесії не варто здогадуватися, чому хтось вимкнув камеру або замовк. Спочатку перевірте зв’язок і запитайте, чи потрібна людині хвилина відпочинку.
Джерела розділу: [1, с. 150–152]
Подбайте про свободу рішення
Сильний тиск може ускладнювати оцінку пропозиції. Якщо ви боїтеся реакції іншої сторони, вам важко відмовити або ви не розумієте наслідків документа, повідомте медіатору якомога раніше. Рівне ставлення та спокійний тон не замінюють перевірки того, чи участь справді є вільною. Не кожну проблему можна вирішити коротшою зустріччю.
Цивільна медіація є добровільною відповідно до ст. 183¹ KPC. Участь не зобов’язує підписувати угоду. Можна попросити час для консультації щодо проєкту з власним юристом. Розмежуйте запитання: чи хочу я продовжувати розмову, чи розумію пропозицію та чи приймаю її? Відповідь на одне не замінює відповідей на інші.
Джерела розділу: [1, с. 149–152] [2]
Поверніться до потрібної домовленості
Після перерви можна почати з одного питання, яке потребує рішення, замість знову відтворювати всю історію конфлікту. Допомагає запитання: що має змінитися, щоб наступний етап став передбачуванішим? Це може бути повідомлення про затримку, підтвердження виконання завдання або можливість висловити зауваження без нової сварки.
Автор звертає увагу, що складні емоції неможливо просто усунути, але можна працювати над способом їх вираження. Не потрібно чекати повної симпатії чи примирення, щоб розглянути конкретну домовленість. Водночас медіація не має обіцяти зцілення страждання. Її мета — створити умови для розмови про спір і можливі рішення.
Джерела розділу: [1, с. 151–153]
Навчальний сценарій — вигаданий приклад, а не справа, яку вів Фонд.
Перерва перед розмовою про графік
У вигаданому спорі про завершення співпраці згадка про попередні затримки спричиняє різкий обмін словами. Одна людина каже, що вже не здатна оцінити запропоновані строки. Учасники роблять перерву, а медіатор узгоджує з ними, з якого пункту продовжать розмову.
Після перерви вони обговорюють лише черговість передання документів і спосіб підтвердження отримання. Їм не потрібно одразу вирішувати всі фінансові питання або підписувати угоду. Приклад ілюструє зміну темпу й обсягу розмови без обіцянки певного результату.
Запитання за темою
Чи виключає злість участь у медіації?
Сама наявність злості не визначає, чи можлива розмова. Значення мають безпека, спосіб вираження емоцій і здатність вільно брати участь. Сумніви варто індивідуально обговорити з медіатором до спільної зустрічі.
Джерела розділу: [1, с. 147–152] [2]
Чи означає прохання про перерву кінець медіації?
Не обов’язково. Можна домовитися про повернення після перерви, інший темп або нову зустріч. Якщо умови не дозволяють свідомо ухвалювати рішення, подальша участь потребує повторної оцінки, а не прискорення підписання угоди.
Джерела розділу: [1, с. 150–152] [2]
Джерела та література
- Jerzy Plis, „Bariery w negocjacjach i mediacji. Sposoby przeciwdziałania”, rozdz. VII, w: Aneta M. Arkuszewska, Jerzy Plis (red. nauk.), Zarys metodyki pracy mediatora w sprawach cywilnych, Wolters Kluwer, Warszawa 2014, s. 137–159, ISBN 978-83-264-3282-8.
Використані сторінки видання: 147–153.
- Ustawa z dnia 17 listopada 1964 r. – Kodeks postępowania cywilnego, tekst jednolity Dz.U. z 2026 r. poz. 468, ze zmianami; w szczególności art. 183¹–183¹⁵, art. 259¹, art. 436 i art. 445².
Оригінальний редакційний матеріал із посиланням на зазначений розділ книги 2014 року та власними навчальними прикладами. У посиланнях зазначено друковані сторінки. Правову інформацію оновлено станом на 23.10.2026; законодавство наведено окремо від літератури.
Освітні матеріали підготовлено за станом джерел, перевіреним 23 жовтня 2026 р. Вони не замінюють індивідуальної правової оцінки конкретної справи. Сценарії є вигаданими й не відображають історій клієнтів або результатів роботи Фонду. Закони, судові рішення та наукові публікації наведено біля відповідних питань; DOI зазначено лише для публікацій, яким присвоєно такий ідентифікатор.