Дзвінок без відповіді можна сприйняти як зневагу, прохання надати документ — як напад, а прохання дати час — як навмисне затягування. У конфлікті легко поєднати подію з готовою оцінкою іншої людини. Розділ Єжи Пліса про бар’єри в переговорах допомагає побачити, як такі спрощення звужують розмову. Нижче показуємо спосіб підготовки до медіації, який дозволяє твердо описати проблему й водночас залишити місце для перевірки власного тлумачення.
Що варто знати спочатку
- Відокремте подію, власне тлумачення й наслідок, який хочете обговорити.
- Уточніть, що інша сторона має на увазі під незрозумілим словом чи очікуванням.
- Перевірка припущень не вимагає ігнорувати шкоду чи погоджуватися на кожну пропозицію.
Подія та приписаний їй намір — різна інформація
Пліс описує стереотипи як спрощені й стійкі образи людей або ситуацій, що впливають на тлумачення фактів. Він зазначає, що вони можуть призводити до несправедливих оцінок та ускладнювати порозуміння. У спорі це стосується також особистих ярликів: «завжди маніпулює», «ніколи не слухає», «відкине будь-яку пропозицію».
Практична вправа — записати три речення. Перше: «Я не отримав відповіді на повідомлення, надіслане в понеділок». Друге: «Я сприймаю це як уникнення розмови». Третє: «Через це не знаю, чи резервувати час». Перше описує подію, друге — тлумачення, третє — наслідок. Таке повідомлення дає іншій стороні конкретне питання для пояснення.
Джерела розділу: [1, с. 156–157]
Перевірте значення слів, перш ніж оцінювати відповідь
У книзі зазначено, що сторони можуть по-різному називати ту саму справу або неоднаково розуміти схожі вислови. Власний приклад — слово «терміново»: для однієї людини це відповідь сьогодні, для іншої — протягом кількох днів. Різницю в очікуваннях тоді легко сплутати зі зневагою.
Замість запитання «Чому ти знову мене ігноруєш?» спробуйте: «До якого строку ти можеш відповісти?». Щодо грошей уточніть, що охоплює сума; щодо роботи — як буде визначено її завершення. У медіації онлайн також важливо погодити канал передачі домовленостей, щоб різні версії повідомлень не породжували нових припущень.
Джерела розділу: [1, с. 158]
Запитання має дозволяти пояснення, а не нав’язувати провину
Описуючи подолання бар’єрів сприйняття, автор згадує слухання, запитання та інтерес до потреб іншої сторони. Цю пораду можна застосувати, запитуючи про відсутню інформацію: що завадило виконанню, як людина зрозуміла домовленість або який документ їй потрібен для відповіді. Варто дати час на повне пояснення.
Сам знак питання не перетворює звинувачення на відкрите запитання. «Ти нарешті визнаєш, що робиш це на зло?» вже містить готовий вирок. Нейтральніше формулювання не позбавляє права називати наслідки. Можна вказати понесені витрати або пропущений строк, а потім запитати про можливість розв’язання конкретної проблеми.
Джерела розділу: [1, с. 157–158]
Визначте проблему, над якою можна працювати
Пліс пропонує шукати спільну мову й описувати конфлікт як проблему, що потребує розв’язання. Замість суперечки про те, хто «безвідповідальний», можна визначити завдання: як підтверджувати час отримання, розподілити спірні витрати або хто передає документи. Такий опис не визначає, яку пропозицію слід прийняти.
Автор також зауважує, що співпраця не завжди можлива й не варто вважати її корисною в кожній ситуації. Тому спільною метою може бути лише впорядкування припинення ділових відносин або правил контакту. Ввічлива мова та повага допомагають розмові, але не вимагають дружби чи продовження співпраці після завершення спору.
Джерела розділу: [1, с. 158–159]
Медіатор допомагає перевіряти оцінки, а не обирає «кращу» людину
Стаття 183³ Цивільного процесуального кодексу Польщі вимагає неупередженості медіатора. Манера говорити, вільне мовлення або легкість описування емоцій не повинні визначати, чию пропозицію уважно вислухають. Підготуйте конкретні факти, навіть якщо стрес заважає говорити. Можна заздалегідь записати основні питання та попросити пояснити незрозумілий вислів.
Перевірка стереотипів не означає, що всі побоювання безпідставні. Відокремлення фактів від оцінок також допомагає точніше описати реальну шкоду. Перед зустріччю у Кракові або онлайн визначте, що вам відомо, які події залишаються спірними та що потребує пояснення. Ви не зобов’язані змінювати думку лише тому, що почули інше тлумачення.
Джерела розділу: [1, с. 156–159] [2]
Навчальний сценарій — вигаданий приклад, а не опис справи, яку проводив Фонд.
Сусіди й час доступу до спільного подвір’я
У вигаданому прикладі двоє сусідів у Кракові сперечаються про час в’їзду автомобіля доставки на спільне подвір’я. Одна людина сприймає відсутність відповіді як навмисне перешкоджання ремонту. Друга вважає, що її поставили перед фактом. Обоє вживають слово «узгоджено», але одна людина має на увазі надсилання повідомлення, а інша — чітке підтвердження.
Під час уявної розмови вони розділяють дату надсилання повідомлення, його зміст і свої очікування після його отримання. Потім розглядають просте правило підтвердження майбутніх дат. Сценарій показує, як перевірити різні значення, але не визначає прав на подвір’я чи відповідальності за попередні події. Результат подібної розмови залежав би від обставин і рішень учасників.
Запитання за темою
Чи маю я вдавати, що попередньої поганої поведінки не було?
Ні. Опишіть конкретну поведінку, її контекст і наслідок. Можна перевіряти власне тлумачення намірів, зберігаючи позицію щодо того, що насправді сталося. Мета — точніший опис проблеми, а не виправдання іншої людини.
Джерела розділу: [1, с. 156–159]
Чи потрібно змінити думку про іншу сторону, щоб розмовляти?
Не обов’язково починати з позитивної оцінки людини загалом. Можна перевірити один спірний факт, уточнити слово або погодити обмін інформацією. Навіть таке обмежене завдання потребує умов, за яких обидві сторони можуть викласти свою позицію.
Джерела розділу: [1, с. 157–158]
Джерела та література
- Jerzy Plis, „Bariery w negocjacjach i mediacji. Sposoby przeciwdziałania”, rozdz. VII, w: Aneta M. Arkuszewska, Jerzy Plis (red. nauk.), Zarys metodyki pracy mediatora w sprawach cywilnych, Wolters Kluwer, Warszawa 2014, s. 137–159, ISBN 978-83-264-3282-8.
Використані сторінки видання: 156–159.
- Ustawa z dnia 17 listopada 1964 r. – Kodeks postępowania cywilnego, tekst jednolity Dz.U. z 2026 r. poz. 468, ze zmianami; w szczególności art. 183¹–183¹⁵, art. 259¹, art. 436 i art. 445².
Авторське опрацювання теми на основі розділу Єжи Пліса у виданні 2014 року, с. 156–159. Посилання вказують друковані сторінки; приклади й практичні поради читачеві є власним розвитком теми. Актуальність наведених положень польського права перевірено окремо станом на 23 жовтня 2026 року.
Освітні матеріали підготовлено за станом джерел, перевіреним 23 жовтня 2026 р. Вони не замінюють індивідуальної правової оцінки конкретної справи. Сценарії є вигаданими й не відображають історій клієнтів або результатів роботи Фонду. Закони, судові рішення та наукові публікації наведено біля відповідних питань; DOI зазначено лише для публікацій, яким присвоєно такий ідентифікатор.